2-е до коринтянРозділ 5 |
1 |
2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба, |
3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́! |
4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям. |
5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа. |
6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, |
7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням, |
8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. |
9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими. |
10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́. |
11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. |
12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем. |
13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас. |
14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. |
15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес. |
16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! |
17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́! |
18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення, |
19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення. |
20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! |
21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім! |
Второе Послание коринфянамГлава 5 |
1 |
2 Пока же мы находимся в этой палатке, мы стонем в ожидании того момента, когда облечемся в наше небесное жилище. |
3 Облекшись же в него, мы не окажемся нагими. |
4 Но пока мы еще находимся в нашей земной палатке и стонем; нам трудно, потому что мы не хотим избавиться от земного тела, но, тем не менее, хотим быть одеты в вечное, чтобы все смертное было поглощено жизнью. |
5 Для того мы и созданы Богом, давшим нам Своего Духа как залог. |
6 |
7 ведь мы руководствуемся верой, а не тем, что мы видим. |
8 Зная это, мы спокойны и хотели бы уже, покинув наши тела, поселиться у Господа. |
9 Поэтому и цель наша — делать то, чего хочет от нас Господь, будь мы в теле или вне его. |
10 Ведь всем нам предстоит явиться на суд Христа, и каждому будет дано по заслугам, за его добрые или злые дела, которые он совершал, находясь в земном теле. |
11 |
12 Мы не пытаемся расхваливать себя перед вами, но вы можете смело хвалиться нами, чтобы у вас было что ответить тем, которые хвалятся чем-то показным, а не тем, что в сердце. |
13 Если кто-то полагает, что мы не в своем уме, то мы стали такими для Бога, если же мы рассуждаем здраво — это для вас. |
14 Любовь Христа движет нами, потому что мы убеждены в том, что раз Один умер за всех, то, значит, все умерли. |
15 Он умер за всех ради того, чтобы те, кто живет, жили уже не для себя, но для Того, Кто умер за них и был воскрешен. |
16 |
17 Поэтому, если кто-то находится во Христе, он уже новое творение. Все старое миновало, теперь все новое! |
18 А все это от Бога, Который примирил нас с Собой благодаря Христу и дал нам служение примирения. |
19 То есть Бог через Христа примирил с Собой мир, не вменяя людям их грехов, и Он поручил нам возвещать весть об этом примирении. |
20 |
21 На безгрешного Бог возложил вину за грех людей, чтобы в Нем мы стали праведными перед Богом. |
2-е до коринтянРозділ 5 |
Второе Послание коринфянамГлава 5 |
1 |
1 |
2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба, |
2 Пока же мы находимся в этой палатке, мы стонем в ожидании того момента, когда облечемся в наше небесное жилище. |
3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́! |
3 Облекшись же в него, мы не окажемся нагими. |
4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям. |
4 Но пока мы еще находимся в нашей земной палатке и стонем; нам трудно, потому что мы не хотим избавиться от земного тела, но, тем не менее, хотим быть одеты в вечное, чтобы все смертное было поглощено жизнью. |
5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа. |
5 Для того мы и созданы Богом, давшим нам Своего Духа как залог. |
6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, |
6 |
7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням, |
7 ведь мы руководствуемся верой, а не тем, что мы видим. |
8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. |
8 Зная это, мы спокойны и хотели бы уже, покинув наши тела, поселиться у Господа. |
9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими. |
9 Поэтому и цель наша — делать то, чего хочет от нас Господь, будь мы в теле или вне его. |
10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́. |
10 Ведь всем нам предстоит явиться на суд Христа, и каждому будет дано по заслугам, за его добрые или злые дела, которые он совершал, находясь в земном теле. |
11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. |
11 |
12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем. |
12 Мы не пытаемся расхваливать себя перед вами, но вы можете смело хвалиться нами, чтобы у вас было что ответить тем, которые хвалятся чем-то показным, а не тем, что в сердце. |
13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас. |
13 Если кто-то полагает, что мы не в своем уме, то мы стали такими для Бога, если же мы рассуждаем здраво — это для вас. |
14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. |
14 Любовь Христа движет нами, потому что мы убеждены в том, что раз Один умер за всех, то, значит, все умерли. |
15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес. |
15 Он умер за всех ради того, чтобы те, кто живет, жили уже не для себя, но для Того, Кто умер за них и был воскрешен. |
16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! |
16 |
17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́! |
17 Поэтому, если кто-то находится во Христе, он уже новое творение. Все старое миновало, теперь все новое! |
18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення, |
18 А все это от Бога, Который примирил нас с Собой благодаря Христу и дал нам служение примирения. |
19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення. |
19 То есть Бог через Христа примирил с Собой мир, не вменяя людям их грехов, и Он поручил нам возвещать весть об этом примирении. |
20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! |
20 |
21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім! |
21 На безгрешного Бог возложил вину за грех людей, чтобы в Нем мы стали праведными перед Богом. |