2-е до коринтян

Розділ 5

1 Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, - дім нерукотво́рний та вічний.

2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,

3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!

4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.

5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.

6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням,

8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими.

10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́.

11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем.

13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас.

14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́!

18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення,

19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.

20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!

Второе Послание коринфянам

Глава 5

1 Мы знаем, что когда наша земная палатка — наше тело — будет уничтожена, тогда на небе нас ждет вечный дом — духовное тело, созданное Богом, а не руками людей.

2 Пока же мы находимся в этой палатке, мы стонем в ожидании того момента, когда облечемся в наше небесное жилище.

3 Облекшись же в него, мы не окажемся нагими.

4 Но пока мы еще находимся в нашей земной палатке и стонем; нам трудно, потому что мы не хотим избавиться от земного тела, но, тем не менее, хотим быть одеты в вечное, чтобы все смертное было поглощено жизнью.

5 Для того мы и созданы Богом, давшим нам Своего Духа как залог.

6 Поэтому мы всегда спокойны, даже зная, что пока мы находимся в своем земном теле, мы удалены от Господа;

7 ведь мы руководствуемся верой, а не тем, что мы видим.

8 Зная это, мы спокойны и хотели бы уже, покинув наши тела, поселиться у Господа.

9 Поэтому и цель наша — делать то, чего хочет от нас Господь, будь мы в теле или вне его.

10 Ведь всем нам предстоит явиться на суд Христа, и каждому будет дано по заслугам, за его добрые или злые дела, которые он совершал, находясь в земном теле.

11 Итак, зная, что такое страх перед Господом, мы стараемся убедить других. Богу же хорошо известно, каковы мы, и я надеюсь, что мы так же хорошо известны и вашей совести.

12 Мы не пытаемся расхваливать себя перед вами, но вы можете смело хвалиться нами, чтобы у вас было что ответить тем, которые хвалятся чем-то показным, а не тем, что в сердце.

13 Если кто-то полагает, что мы не в своем уме, то мы стали такими для Бога, если же мы рассуждаем здраво — это для вас.

14 Любовь Христа движет нами, потому что мы убеждены в том, что раз Один умер за всех, то, значит, все умерли.

15 Он умер за всех ради того, чтобы те, кто живет, жили уже не для себя, но для Того, Кто умер за них и был воскрешен.

16 Итак, теперь мы уже не смотрим ни на кого с человеческой точки зрения. Когда-то мы смотрели так на Христа, но больше не смотрим.

17 Поэтому, если кто-то находится во Христе, он уже новое творение. Все старое миновало, теперь все новое!

18 А все это от Бога, Который примирил нас с Собой благодаря Христу и дал нам служение примирения.

19 То есть Бог через Христа примирил с Собой мир, не вменяя людям их грехов, и Он поручил нам возвещать весть об этом примирении.

20 Итак, мы — представители Христа, так как через нас с людьми говорит Бог. Поэтому мы умоляем вас от имени Христа: примиритесь с Богом.

21 На безгрешного Бог возложил вину за грех людей, чтобы в Нем мы стали праведными перед Богом.

2-е до коринтян

Розділ 5

Второе Послание коринфянам

Глава 5

1 Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, - дім нерукотво́рний та вічний.

1 Мы знаем, что когда наша земная палатка — наше тело — будет уничтожена, тогда на небе нас ждет вечный дом — духовное тело, созданное Богом, а не руками людей.

2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,

2 Пока же мы находимся в этой палатке, мы стонем в ожидании того момента, когда облечемся в наше небесное жилище.

3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!

3 Облекшись же в него, мы не окажемся нагими.

4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.

4 Но пока мы еще находимся в нашей земной палатке и стонем; нам трудно, потому что мы не хотим избавиться от земного тела, но, тем не менее, хотим быть одеты в вечное, чтобы все смертное было поглощено жизнью.

5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.

5 Для того мы и созданы Богом, давшим нам Своего Духа как залог.

6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

6 Поэтому мы всегда спокойны, даже зная, что пока мы находимся в своем земном теле, мы удалены от Господа;

7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням,

7 ведь мы руководствуемся верой, а не тем, что мы видим.

8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

8 Зная это, мы спокойны и хотели бы уже, покинув наши тела, поселиться у Господа.

9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими.

9 Поэтому и цель наша — делать то, чего хочет от нас Господь, будь мы в теле или вне его.

10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́.

10 Ведь всем нам предстоит явиться на суд Христа, и каждому будет дано по заслугам, за его добрые или злые дела, которые он совершал, находясь в земном теле.

11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

11 Итак, зная, что такое страх перед Господом, мы стараемся убедить других. Богу же хорошо известно, каковы мы, и я надеюсь, что мы так же хорошо известны и вашей совести.

12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем.

12 Мы не пытаемся расхваливать себя перед вами, но вы можете смело хвалиться нами, чтобы у вас было что ответить тем, которые хвалятся чем-то показным, а не тем, что в сердце.

13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас.

13 Если кто-то полагает, что мы не в своем уме, то мы стали такими для Бога, если же мы рассуждаем здраво — это для вас.

14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

14 Любовь Христа движет нами, потому что мы убеждены в том, что раз Один умер за всех, то, значит, все умерли.

15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

15 Он умер за всех ради того, чтобы те, кто живет, жили уже не для себя, но для Того, Кто умер за них и был воскрешен.

16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

16 Итак, теперь мы уже не смотрим ни на кого с человеческой точки зрения. Когда-то мы смотрели так на Христа, но больше не смотрим.

17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́!

17 Поэтому, если кто-то находится во Христе, он уже новое творение. Все старое миновало, теперь все новое!

18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення,

18 А все это от Бога, Который примирил нас с Собой благодаря Христу и дал нам служение примирения.

19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.

19 То есть Бог через Христа примирил с Собой мир, не вменяя людям их грехов, и Он поручил нам возвещать весть об этом примирении.

20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

20 Итак, мы — представители Христа, так как через нас с людьми говорит Бог. Поэтому мы умоляем вас от имени Христа: примиритесь с Богом.

21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!

21 На безгрешного Бог возложил вину за грех людей, чтобы в Нем мы стали праведными перед Богом.